G7 чи G6+1: Чого чекати Україні від саміту Великої сімки


Велика сімка перетворюється на Велику шістку КИЕВ .

8-9 червня у канадському Шарлевуа відбудеться саміт Великої Сімки — неформального клубу найрозвинутіших західних держав. На схожому саміті 4 роки назад — зустрічі великої двадцятки в австралійському Брісбені, світова спільнота фактично влаштувала бойкот Путіну, протестуючи проти агресії в Криму і на Донбасі. Тепер же у дещо схожій ситуації опинився Трамп.

6+1

Принаймні після кризи 2008 року навряд чи можна сказати, що на зустрічах Великої сімки, а раніше вісімки, вирішується доля світу, як це було раніше. До клубу не входять ні Китай, ні Індія, ні Росія, видворена з групи після подій 2014 року. Тим не менш, формат G7 залишається зручним майданчиком, який дає можливість аби під час особистих зустрічей обговорити та узгодити спільну позицію країн Заходу.

Цього року лідери Канади, Японії, Великобританії, Франції, Німеччини, США та Італії збираються, аби обговорити такі теми як інвестування в зростання, що працює для всіх; співпраця з питань зміни клімату, океанів та чистої енергії; створення більш мирного і безпечного світу; і просування гендерної рівності. З усього цього єдність серед учасників саміту є хіба що відносно останнього питання. Головне джерело розходжень — Трамп.

Протягом останнього місяця американський президент встиг побити горщики мало не з усіма членами Великої сімки, можливо, за винятком Японії. 9 травня Трамп оголосив про вихід США з ядерної угоди, більш відомої як Спільний всеосяжний план дій, і розморозив санкції проти Ірану, що б’є по інтересах європейських компаній в ісламській республіці.

Далі більше, лідери ЄС так і не змогли домовитися з Білим домом щодо торгівлі і з 1 червня Вашингтон зробив те, чим погрожував від початку року — збільшив імпортні мита на сталь та алюміній з ЄС, Канади і Мексики до 25% та 10% відповідно. У відповідь ЄС готує набір своїх обмежувальних заходів. У повітрі «запахло» повноцінною торговою війною.

Ситуація настільки критична, що буквально за декілька днів перед зустріччю сторони цілком серйозно говорили про можливість відміни саміту. Симптоматичною є відсутність кінцевого варіанту спільного комюніке, яке традиційно підписується всіма учасниками за підсумками саміту.

Одностайно

Усі ці протиріччя яскраво проявилися на зустрічі керівників міністерств фінансів і глав центральних банків G7, яка відбулася 2 червня у канадському Уістлері. Очільник американського мінфіну зіткнувся з одностайною критикою з боку своїх візаві. Про тон розмови можна судити з подальших коментарів їхніх учасників. Наприклад, ось що заявив міністр фінансів Канади Біл Морно на підсумковій прес-конференції:

— Ми стурбовані тим, що ці дії насправді не сприяють наданню допомоги нашій економіці. Вони руйнівні, і шість країн донесли свою точку зору до відома міністра Мнучіна. Це небезпечно для зростання, небезпечно для економічного розвитку світу і небезпечно для наших робочих місць у ЄС.

Навіть найвідданіший американський союзник у Європі — Великобританія висловила “розчарування” діями Білого дому.

— Ми дуже розчаровані, як близькі союзники і партнери США, що вони зробили цей крок, особливо тим, що вони зробили його прикриваючись національною безпекою.

Ну, а міністр фінансів Німеччини Олаф Шольц напряму звинуватив Вашингтон у порушенні своїх зобов’язань.

— Рішення уряду США односторонньо запровадити тарифи є неправильним і, на мою думку, також незаконним. У нас є чіткі правила, які визначаються на міжнародному рівні, і це є порушенням цих правил.

Згодом міністр фінансів Франції Бруно ле Мер в інтерв’ю заявив, що до розгортання повноцінної торгової війни залишилися лічені дні.

— У нас ще є декілька днів, щоб уникнути ескалації. У нас ще є декілька днів, щоб вжити необхідних кроків, щоб уникнути торгівельної війни між ЄС та США.

Само собою, після такого не було та й не могло бути жодного спільного комюніке, яке традиційно підписують за результатами подібних зустрічей.

Українське питання

Поки що на українському треку серед країн G7 зберігається консенсус. Яскравим свідченням цьому була зустріч міністрів закордонних справ клубу 23 квітня, на яку запросили і очільника українського МЗС Павла Клімкіна.

— Ми єдині у нашому намірі притягти Росію до відповідальності за дії в Україні. G7 закликає Росію виконати свої зобов’язання у рамках Мінських угод, знизити рівень насилля та повернути Україні контроль над Кримом, — йдеться у повідомленні за результатами саміту.

Однак, за півтора місяця після цієї зустрічі, ситуація має зовсім інший вигляд і не така однозначна. З одного боку, військова підтримка та співпраця по лінії НАТО зберігається і буде тільки нарощуватися. З останнього, 7 червня на саміті міністрів оборони НАТО у Брюсселі глава Пентагону Джеймс Меттіс презентував план посилення військової присутності на східному фланзі НАТО. Він зокрема передбачає, що в альянсу буде 30 сухопутних батальйонів (600-1000 чоловік у кожному — ред.), 30 ескадрилій винищувачів і 30 військових кораблів, готових до розгортання протягом 30 днів після сигналу тривоги. Окрім того, США розглядають можливість розміщення постійної військової бази у Польщі.

З іншого боку, очевидно прагнучи отримати певні тактичні виграші в подальших відносинах зі США, один за одним до Путіна в гості злітали двоє ключових лідерів ЄС. 18 травня в Сочі побувала Ангела Меркель, а 24 травня на Петербурзькому міжнародному економічному форумі виступив Емманюель Макрон.

Окрім того, свою деструктивну роль може зіграти Італія. 6 червня нижня палата парламенту країни офіційно затвердила новий популістський уряд, який не приховує своїх симпатій до Кремля

— Ми будемо просувати перегляд системи санкцій, наполягаючи на тому, що вони становлять ризики для розвитку громадянського суспільства у Росії, — чітко заявив новий прем’єр-міністр Джузеппе Конте, виступаючи у парламенті.

Напередодні саміту G7 Захід розділений як ніколи, і надії на те, що лідерам ЄС, Канади та Японії вдасться переконати американського президента змінити свою позицію, примарні. В цих умовах Україні потрібно готуватися діяти по-новому. Бо з часом шукати аргументи для збереження антиросійських санкцій, коли на лице очевидні плюси використання Кремля проти Білого дому, буде все важче.

Роман Кот

Предыдущая Кустурица намерен снова выступить в оккупированном Крыму
Следующая Atlantic Council: «Путинский мост в никуда»

Нет комментариев

Комментировать

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *